ТРИПТИХ

                                                     -1-              

                          волали й плакали коли

                          зерно по клунях забирали

                          а як підводи від’їздили

                          бліді стояли та німі

                          світ божеволів на очах

                          поля під бур’яном стогнали

                          і Іїсус шукав даремно

                          слідів любові на землі 

                            нема добра нема любові

                          скінчилися часи Едему

                          зіницями у біле небо

                          мовчать мерці  ні пари з вуст

                          бо хліба їм тепер не треба

                          кохання їм тепер не треба

                          і щастя їм тепер не треба

                          і ось заплакав Іїсус                        

                                   -2-

                          дощ блукає осіннім містом

                          ніч колисає багряне листя

                          по мурам шибам дахам неквапно

                          сльозиться  сон

                          ніч надворі і сниться дитині

                          спить вона у бабусі в хатині

                          звірі комахи птахи і трави

                          біля вікон

                          равлики коні бджоли барвінки

                          дзьоби і крила  суцвіття стеблинки

                          далі потроху пір’я і хутра тануть

                          в імлі

                          місячне сяйво лежить на долівці

                          вивірки ластівки півні і вівці

                          верби жоржини злились воєдино

                          сплелись у землі

                          хор де виразно кожного чути

                          не переплутати і не забути

                          шепотом тихим стає понад луками

                          чуєш се я

                          чуєш се я

                          чуєш

                          се я

                          стою

                          біля дверей і

                          стукаю

                                    -3-

                          понад вечір коло хати

                          порається Божа Мати

                          робить радо  тішать очі

                          і квітник  і сад

                          теплі сутінки

                          неквапно плине час

                          засвітить лампу

                          зацарюють на подвір’ї

                          спокій  тиша  лад

                          мріє  згадує міркує

                          знає час усе лікує

                          вродить з часом виноградом

                          тендітна лоза...

                          і від смутку і від щастя

                          чистим світлом сніжним сяйвом

                          на лани із хмар проллється

                          сріблиста сльоза